О боже як дитинство гріє в плечі,
Ти озирнись, за ним піди.
Сьогодні, в цей холодний вечір,
Ти розгубиш старі сліди.
А пам'ять ще не вмерла, ще жива.
А пам'ять жити буде вічно.
Ти приїхала сюди така проста,
А поїдеш винна і трагічна.
Ти не хочеш вірити, в те що тут було.
Ти знати не хочеш що далі буде.
Ти досі, нічого ще не забула.
Серце воно таке, воно не забуде
Зі спокійним поглядом навколо озернись,
Адже кожен кут, тут має пам'ять.
До старої яблуньки легенько притулись,
Тут кожну стежину знаєш на пам'ять.
Як все змінилось за довгі роки,
Як же тут все постаріло.
Літа без зупину від тебе втекли,
Дитинство своє, ти уже не зустрінеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2015
автор: Ліда