Коли вимикали останні лампи
І місто горіло спекою й літом
Божилися бути разо́м назавжди
Куди б не текти й не летіти
Коли розчинялись як цукор в склянці
В зелених очах навпроти
Молитись очам тим на ні́ч і вранці
Ніколи не були проти
Коли залишались в порожніх кімнатах
Розбиті розрізані мов хлібини
Торкалися мрії в залізних латах
Ловили губами хвилини
Коли проводжали останній потяг
Липневий ранок перевернувши
Коли витискали промоклий одяг
Коли витискали душі
Коли заколисані тишиною
В холодній стелі шукали неба
Їх все одно залишалось двоє
Якого ще раю треба?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2015
автор: Ірина Гнатюк