Ми тонемо у власних таємницях...
Згораємо від сірого буття.
На наших зовні, - "зачарованих" обличчях
не залишилося вже справжнього життя.
На тлі минулого, - хоронимо майбутнє.
Забравши мрію... й небо голубе.
Ми забуваємо про сильне і могутнє...
Ми залишаємо у безвісті себе...
І поміж сталого, буденного гарему,
Ми одягнули маски "золоті"....
Так і забувши про одну проблему -
...це не врятує щастя у житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595620
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2015
автор: Ліна Кобевко