Звучить десь вальс, кружляє жовте листя,
Над озером засмучена верба.
Зістарилося мамине помістя,
І назавжди осіла в нім журба.
А вальс звучить, прекрасний вальс прощання
З тим, що було, що зараз йде з життя,
Осінній вальс любові і кохання,
Які зійдуть у вічне забуття.
Не замовкай, хоч вередиш знов душу.
Творець пішов, чуття віддав свої.
Прийшла пора, я вслід іти теж мушу…
За світлий сум все ж дякую тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2015
автор: Г. Король