Знаєш, малий, а у мене все мабуть добре.
Рано встаю, правда пізно лягаю спати,
Вечір проводжу із сонцем разом за обрій,
знаю ким стати, і маю із ким поруч спати.
Маю море книжок, навіть кілька із них читаю,
маю Небо і іноді граюсь у "ніби".
І життя моє повне від краю й до краю,
мені вистачає видовищ.
Мені вистачає хліба.
Знаєш, малий, а я й досі із вітром танцюю,
і малюю роки, і ще навіть малюю гори.
тільки, малий, я ще й досі іноді чую,
як ти увісні щось про мене ніжно говориш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2015
автор: Ліна Кобевко