Болить мені, що я – то інші всі,
Оті, котрим не світять твої очі,
Котрим не вмитись у рясній росі
Твоїх світанків, що пливуть із ночі.
Болить мені… невідомість доріг,
Якими крок твій в день новий несеться,
Мій самотою дихає поріг,
Крихка потуга… на шматочки рветься.
Болить твій холод синій із душі,
Уста німі... середину спікають.
Бентежать очі – чорні два вужі,
Котрі в кущі хвости свої ховають.
Але уява… зустріч ще снує.
Слабку надію… дума грішна гріє.
Бо ж ти живеш! Бо ти у світі є!
Допоки так, живи у серці, мріє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595824
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)