Сідало сонце
Зранене в саду…
Якби уміла, я б його зіграла-
Цей блюз вогню… чекай!.. тебе знайду
Сріблястим барсом
на тібетських скалах…
Не знала нот…
Не вчилася – і край!
(О скрипко, плач в агонії смеркання!)
Сідало сонце… все ж – мене чекай
На скелях
неймовірного бажання…
Прошу тебе,
Не відкривай світам
Моїх стежок заплутаних і ймення…
Бо знаю, нам з тобою зустріч там-
На сонячних вершинах
одкровення…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2015
автор: гостя