Коли розмито землю під ногами,
Кругом в’язке болото, трясовина́́́,
Ридає правда, скута ланцюгами,
І рветься з небесами пуповина,
Коли сморід викручує легені,
Коли по честі – батогом в анфас,
Коли серця в спекотні дні студені,
Хоч чиїсь зорі гаснуть раз у раз,
Коли уже й на сонці чорні лати,
І не бере ніхто за це вину,
Так хочеться на прю зі всім цим стати,
Зітнути злові голову хмільну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595963
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.07.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)