[b][i]Ніжно падали дощу, перші краплини,
В вічність самотньо стікали хвилини.
Лише для нас, тихо музика лунала,
Ти мене, наче вперше цілувала.
І щастя обіймало нас, за плечі,
Тихий вітер – тендітну мрію колихав.
Повз всі на світі, неважливі речі –
Ніколи не забуду, як тебе кохав…
Ти теж не зможеш, ту любов забути,
Той блиск, те щастя, що світилося в очах.
Той ніжний смак солодкої отрути,
Ту пристрасть, що палала в ночі при свічках…
Ті п’янкі миті, наших поцілунків,
Той вогонь, котрий обпікав наші серця.
Це кохання немов зійшло з малюнків,
Це щастя, подарунок долі, від – Творця…[/i]
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595970
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.07.2015
автор: Валерій Кець