[i]Всесвітній сум... Коли отам - під серцем
щось тисне... Душить! Рве і так щемить...
[b] Фіна Ярінець[/b]
[/i]
[i][b][color="#e80c0c"]О, як пече та млява неймовірна!
Мізки – немов із тіста калачі…
Пече і… смажить! Праведна і вірна,
Бо що ж іще віддати нам печі?..
Нема нічого: ні душі, ні серця –
Згоріло все – і будь-що-будь! – в вогні…
Ні совісті нема уже, ні терцій*…
Та совість та пече чомусь мені!
Младі життя кладуть, немов нізащо,
Сумлінні, самовіддані бійці...
А те… згодоване у ситощах ледащо
Купається… в вині і молоці!
...Весь світ уже, немов бички – на киці,
Зійшов, як тінь – на манівці, убік:
Мізки його масні і маслянисті
В ніку́ди вже завершують свій біг…
І залишились страдні наодинці
Із млявою, що так мізки пече...
Та певен я – ті бісові ординці
Живим від кари жоден не втече![/color]
[/b]
26.07.2015
_______
*Тут – одиниця часу: 1/60 доля секунди.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596027
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.07.2015
автор: Олекса Удайко