"Води, води" шепочуть губи,
Але... нас кров'ю напувають.
"Біда, біда" клекочуть круки
Та тільки сльози набігають.
Та скільки ж можна нам брехати?
Мозок заплавили весь лжою.
Ті брехуни ламають хати,
Що збудували ми з тобою.
Навіщо хати? До підвалів!
В кайдани, нетрі нас женуть.
Навіщо нам чужа навала
Нас і свої лупцюють,... б'ють.
Свої пани, свої підпанки,
Що ми собі на шию звали.
Сами собі, надів кайдани,
Ми їх нагору підіймали.
Вони ж "окраса", запишались,
Що там волає та бидлота?
Вам там не затишно в підвалах?
Тоді ідіть усі в ... болото.
Та час минає, прозріваєм.
Народе мій, не знайся бруду.
На нашій крові визріває
Той гнів, що змиє цю облуду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596053
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.07.2015
автор: Dema