Мріяти марно, якщо ти стоїш на місці,
якщо твоя лінь зжерає тебе зсередини.
І рвуться на волю від болю скажені демони.
І ти скаженієш із ними, та ти у клітці...
І всі безвідмовні факти втрачають сенси.
І знову втікають тіні кудись за обрії.
На кожному кроці полюють душевні злодії -
збільшують стаж. Відповідно заради пенсії.
А десь там у світі вмирають митці-поети
Продають своє тіло повії - до біса вульгарно.
А ти досі мрієш...Ти мрієш, щоб не померти,
та марно..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596101
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2015
автор: Любомир Винник