Холодно.
Холодно мені.
Як мені холодно.
Такі морози, що
всередині
вся моя
брехня -
замерзає
та розширюється при замерзанні.
І мені холодно.
Холодно, що б я не вдягнув.
Дві куртки пухові, два светри,
сорочки, числом три,
на шиї шарф, на руках
лижні рукавиці,
в які запхано ще одні, в'язані, тонші, але
також подвійні.
І все одно.
Мені тісно й важко під
такою купою одягу. Але не
тепло.
Холодно мені.
Холодно як.
Як мені холодно.
А брехня замерзає все
глибше і глибше і глибше і глибше -
уявити не міг, що в мені стільки
жовтої брехні, хоча
це й байдуже, на це
плювать
з високого шпиля,
такого високого, що слина
замерзне в польоті ще на середині
дороги до землі, закутаної в асфальт.
Замерзне в польоті - і розшириться.
Може й мені б облитися
смолою?
==================
- Дві куртки пухові... Так, це досить точний перелік, принаймні одного з днів. 8 годин робочого стояння на морозі, вітрі та асфальті, це здається досить довго. Чого не ввійшло тут іще - журнали з безкоштовного ящика, якими була змога закрити руки, груди й ноги щоби трохи прикритися від холоду.
- А відчуття на 1000% гостріше.
- Це вже не стільки вірш, а просто реляція.
- високого шпиля. Конкретно це: Chrysler Building, located on the east side of Manhattan at the intersection of 42nd Street and Lexington Avenue.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596123
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 27.07.2015
автор: dydd_panas