Ти,мов би Рай,що кличе в Пекло,
Тебе кохаю до безтями.
Твої обійми обпікають,
Твої слова ярять ті рани,
Що ти наносила словами.
Хто ти? Розрада чи Погуба?
А може ти глуха Бандура?
Сопілка, що ярить ті губи?
Шаблюка, що пробила груди?
Не чути слів, моя Розрада.
Що серед степу заспівала.
Мабудь, кохання не пізнала
Та... нашим зустрічам не рада.
Одна лиш крига поміж нами.
Одні нездійсненні бажання.
Мій погляд та твоє мовчання.
Та гіркий мед, що без кохання
Удвох з тобою ми пізнали.
Навіщо Рай? Без тебе Пекло.
Зів'ялі в степу пелюстки.
На жертві... не живе кохання,
На болі... не ростуть квітки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596337
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2015
автор: Dema