З хамсою борщ ,окраєць за борщем
й на чорне пересмажена гомілка.
Бабуся, дощ,і вмитися дощем
давно вже марить глиняна долівка –
стара,таких підлог тепер нема,
потріскалась її змертвіла шкіра,
а мріє,що хоч крапельку спійма.
Є в глиняній душі тужлива віра,
й нічого більш. Бо стерлися давно
сліди дитячих кроків та весілля…
А може,все ж відчинить хтось вікно,
щоб дощ ввійшов краплинним божевіллям?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596394
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.07.2015
автор: Любов Матузок