Сивий дим цигаро́к.
Кава. Десь пів на третю.
В оці – танго зірок.
Сон згубивсь в Інтернеті.
Ліжко хай вибача
Котру поспіль вже зраду –
Знову з глуздом, в квача.
Ніч думок зорепаду.
В попільницю зіб’ю
Вже дотлівшу дрімоту.
Ковток кави. Люблю
Запівнічну самоту.
Наче пугач, німий
На пустім підвіконні:
Саме зараз – живий,
І до п’ят не шаблонний.
Саме зараз – такий,
Яким мав завжди бути.
Дим солодко-гіркий
Залоскоче знов груди.
Ледь жевріє в руках
Вже остання із пачки.
Б’є четверту. Рве дах.
Потягло на балачки.
Цикарок сивий дим –
Тонка цівка зникає.
Говорить нема з ким
Сон замок відмикає.
Завершають танок
Божевільні сузір’я.
Крок від клятих думок,
Геть, кудись, в м’яке пір’я.
“Знову, рідна, я твій...”, –
У подушку муркочу.
Снів-солодких повій,
Тільки вас зараз хочу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596421
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 28.07.2015
автор: Андрій Майоров