Ласий був він на все добре і на все гарненьке.
Ненажера і бабій та й пияк добренький.
Зависть мучила його, часом навіть злила,
Але совість всередині ще у нього жила.
Як буває розійдеться, з чаркою гуляє,
Зо два дні нема го вдома, потім віддихає.
Стогне, мучиться, кричить; бо у грудях коле
Голова й живіт болять, він прощення молить.
А попустить лиш йому – знов стає героєм,
Нишпорить з «кута у кут» і пригод шукає.
Тож багато є таких «соловʼїв співучих»,
Що живуть самі для себе, а других лиш мучать.
18.03.1994р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596480
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2015
автор: Мацик