Наше літо було, неначе казка,
Наша осінь вмивалася сльозами,
Це було щастя? Чи лише поразка?
Та ти мовчи – хай це залишиться між нами!
Ці дотики до тіла, наче з раю,
Слова – вогонь, а ніжність – нагорода,
Ти шепотів на вухо: «Я кохаю…»
І зупинявся світ, а фон лише погода.
Ці спогади, наче вогонь у холод,
Минуле і теперішнє безмовно квити,
У мене часто емоційний голод,
Бо ти навчив любити…
По-справжньому любити!
© Наталія Шафран
https://vk.com/nataliiashafranpoetry
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596630
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2015
автор: Наталія Шафран