Лагідно торкаюсь твоїх губ
Міцно обійму наскільки зможу
Я не боюсь скажених згуб
Я зло з тобою переможу
Ти лицар століття двадцять першого
Не перелічити всіх твоїх чеснот
Ти ніколи не шукаєш шляху легшого
Мелодію не граєш з чужих нот
Твоя любов – моя цілюща сила
Ліки до роками обпечених клітин
Моя зірка, що раптово засвітила
Серед життєвих грозових годин
І коли розколовся звичний світ
На молекулярні шкалки нової ери
Минуле гайнуло в політ
І згоріло в серцях атмосфери
Ти став моїм стимулом і амулетом
В щоденній тяжкій боротьбі
Важко бути юристом, істориком і поетом
Та я розчинитись не хочу в юрбі
Не дай мені залишитися крапкою
Заплакану з побитих колін підіймай
І теплим словом, доброю згадкою
Мов сонце, мене зігрівай
А я берегтиму тебе і кохатиму вірно
І в дяку – писати вірші
Ти і щастя – для мене єдино
Твоє ім’я пломеніє в абзацах душі
© Леся Приліпко, 01.04.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2015
автор: Леся Приліпко-Руснак