Чи то літа такі для нас настали,
Що кожна зустріч – наче вже остання,
Чи час такий облудно-безнадійний,
Де верховодять ненасит і війни?
І не надійсь, що я тебе забуду,
Бо наша дружба – щиро-неосудна,
Бо поміж нами – ні вершин, ні урвищ,
Лиш подих помарнілої зажури.
І певно десь, у відчаю на грані,
Нас спогади збентежують і ранять.
Оті – дорожчі всякої валюти.
Могло би бути. Та не може бути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596726
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2015
автор: stawitscky