Я долі вдячний за твою любов.
Мені цей подарунок не по чину.
Та світ – він на тобі зійшовся клином:
Не судять люди, не жалкує Бог…
Живу по вірі, тій, що із аскез,
Та дорікать нікому не збираюсь.
Тебе за скарб неоціненний маю!
Я – найбагатший в ойкумені крез!
Усе в тобі від мудрості і сил:
Вогонь чуттів у оболонці цноти
Суворість й непоступливість чеснот
Із звабою душевної краси.
Життя щемкого кольорову суть
Гойдають вічні хвилі часоплину…
Хай подарунок нині не по чину –
Я чин свій неодмінно піднесу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2015
автор: stawitscky