Твої чотки тримаю в руках,
В них тепло любих рук ожива.
І тікає від мене геть страх,
Ген, у степ, де клубить ковила.
Я ж біжу в волошкові поля,
Де від сонця вмлівають хліба.
В ім’я Духа Святого, Вітця,
Нехай прикрість тебе омина.
Я ж хмаринкою з неба всміхнусь,
Торкнусь вітром до твого чола.
Бережи себе, ну, хоч чуть-чуть,
Ти в мені й я сама - не одна.
30.07.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596777
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2015
автор: Валентина Ланевич