Перли з неба сиплються, котяться, падають.
Ґрона виноградові зріють у саду.
Пісня розливається злетами, спадами,
З серця викорінює прокляту біду.
Тихо випрядається золотом ниточка,
Тягнеться світанками, в’язкою роси.
Щирими бажаннями начисто внизана,
Мрія заповітна є – тільки попроси.
Пісня лине думою, правдою, згадкою,
Думку заворожує, аж тремтять вуста.
Серце словом лагідним, щирістю радує,
Манить переспівами істина проста.
Ниточка сплітається, крутиться, стелиться,
Шлях широкий вказує, котрим можна йти
В край, де небо зоряне станеться стелею,
Мріями збудовані, зійдуться мости.
Щастя над долинами, горами котиться,
Ниточка спрядається в стежку чарівну.
Десь поміж деревами туркає горлиця.
Долю, сонцем вишиту, точно не мину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596803
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.07.2015
автор: Вітрова Доця