На жаль, ми, люди, всі приречені піти,
Залишивши подряпини на моноліті пам'яті Людства,
Комусь з нас, кажуть, на Небі гарантовані раї,
Комусь і пекло за зради, підлості, зло, ницість і розпутство.
Помандрують Душі, звільнені від нас, в Невідоме нам Ніщо -
Адже свій Шлях в Бутті кожна добре знає,
Від нас, окрім подряпань, залишається, хіба що,
Скоріше попіл, ніж тіло, що в кладовища землі ховають.
23.07.2015
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596821
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.07.2015
автор: Левчишин Віктор