Вкраїнонько моя, співочий краю,
Де й тінь любові хмарками пливе.
Перлинка ти… золОченого раю,
Де вільний дух і в закутках живе.
Кати тебе душили й шматували,
Лилась рікою висотана кров.
Здавалось вже вони бенкетували…
Ти ж їм на зло, вставала знову й знов.
О, як люблю простори твої й доли:
Стрімкий, як хвиля ластівки політ…
Коли духмя’нить запах матіоли…
На груди в лузі падає зеніт…
Душа твоя жива і життєздатна,
Захищена від заздрощів, зловтіх.
Землі такій чудесній, благодатній,
Не дасть наш Бог загинути повік!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596956
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.07.2015
автор: Дід Миколай