З кутка в куток блукала по кімнаті,
Через гардини місяць сяйво проливав.
Ніхто не міг у цю хвилину знати,
Який неспокій її серце обвивав.
Його кохала як нікого в світі,
З грудей своїх принесла серце йому в дар.
Але, його не вийшло приручити -
Безцінний дар отой назад він їй віддав.
За двері вибігши, сама розбила,
Воно уламками розсипалося вмить.
І ніч душі кімнату полонила,
Лиш сяйво місяця десь за вікном бринить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2015
автор: Куліш Анатолій