[i][b]Я тобі принесу оберемок чудовий
LIRA[/b]
[/i]
Я тобі принесу оберемок квітів
і нехай , що мужчинам їх зовсі́м не дарують.
Я тебе обійму як нікого на світі
І нехай так наза́вжди нас тут зачарують.
Якщо ти ще чекаєш на мене , коханий,
у туманні квітучого дивного саду,
я прийду , щоб здійснити всі тво́ї бажання,
щоб любити тебе, не давати поради.
У ту мить коли дощ обіймає долоні
і розради від неба вже годі чекати -
ти відчуєш мене через пальці холодні -
я прийшла в це життя щоб тебе покохати!
Тож, нехай не дарують мужчинам цвітіння -
я тобі принесу оберемок чудовий,
Наші душі навічно сплелися корінням,
зацвіли під дощем - тим весняним солоним..
[b][i]Оберемок
(Пародія)
Анатолій Куліш[/i]
[/b]
Я приніс оберемок квітів,
А то чую від тебе часто,
Що найгірший романтик у світі,
Подарунки приношу невчасно.
Ти чекала мене весь вечір,
А я знову "явлюсь в тумані".
Але цей "оберемок" доречний,
Я до ніг твоїх кину, кохана.
Що за зливи у домі знову?
Не зловлю я твої долоні.
Ну, зустрів друга я випадково,
І була філософська розмова.
Я тебе обійму за плечі,
Не завада, що вже "під мухой".
Швидко виправимо цей вечір,
Тих романтиків більше слухай -
Не даруйте ви нам цвітіння-
Нам такого не треба дива.
Але зранку, як мучить похмілля,
Принесіть з холодильника пива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596976
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 31.07.2015
автор: Куліш Анатолій