Нікому з нас від себе не втекти.
Нікому з нас не знайдеться спасіння.
Ніхто вже нас не зможе вберегти
Від цього душезгубного прозріння.
Вводи себе в оману, скільки треба.
Лікуй себе надіями, молись.
А хто тобі віддасть бодай півнеба,
Коли всі ночі з сонцями злились?
Ніхто тобі всі свої сили не віддасть.
Усі так хочуть звати тебе хибним.
Та чи важливо хто і як тобі задасть,
Коли немає тих, що так потрібні?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597038
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.07.2015
автор: Луноокая