Я так чекала слів отих твоїх,
вони як крапки над усіма "і".
Та все одно звучали, наче грім,
неначе дзвін у моїй голові.
Злетіло серце й впало водночас.
Докупи склались всі частинки пазлу.
Ми йшли до цього, так тягнуло нас.
І як я не помітила одразу?
І ось стою немов якесь дівча:
червоні щічки, посмішка несміла.
Доросла і маленька водночас,
сказати навіть слова не зуміла.
Розмова та була лише секунди.
І ти, як мудрий, справжній чоловік,
все лаконічно розібрав на пункти...
І всякий страх, і всякий сумнів зник.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2015
автор: Юлія Сніжна