Віти в щирім осіннім золоті,
А навколо – туман-журба.
Коли наша тікає молодість,
Ми радієм тоді хіба?
Осінь красна давно по-своєму,
Бо не тільки дарує сум:
Вдень – із сонцем, вночі – із зорями
Її можна зрівнять красу.
Й щебетання є теж у осені
Вже онуків – не солов’їв,
Що біжать по стежині росяній
І белькочуть слова нові.
О життя, дивна казко мудрості,
Хочу всю тебе дочитать,
Від тих весен далеких юності
Й поки стиглі впадуть жита.
9.11.2013.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597200
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.08.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)