Там, у Минулому, про себе не думав,
По Життю бездумно плив немов на плоту,
Річка повсякдення несла теж без думи
Від днів сяйва сонця в дощ ночі і в сльоту.
Мій пліт проминув/оминув всі стримніни,
Водограї падіння й навіть каміння,
І пливу я тепер немов на рівнині -
Позаду нащадків моїх покоління.
Здається: не вода, а безкрайні трави
В широкому полі мене величають -
Були помилки, хоч і жив не для слави...
То спокоєм трави мене увінчають...
20.07.2015
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597345
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.08.2015
автор: Левчишин Віктор