У місті дощу — ми носимо сонце в собі.
У місті дощу — ми поза часом і простором.
У місті дощу серця наші б'ються на біс.
Розлуки і втрати проходять (згубивши нас) осторонь.
Ми в місті дощу залишились назавжди,
забувши про тих "на пів нас",
що повернулись у зриме...
Я зараз цілую краплинки дощу на твоєму обличчі
у місті дощу...
А цей "на пів я" — подобу вірша пишу,
бо раптом згубив у прозовому просторі
рими...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2015
автор: Олександр Букатюк