З нетлінним у тліннім, обута в личаки,
Брела по дорозі буття.
Підвіскою зашморг голодної сили,
В миру, що любов’ю рекла.
Блаженна по духу, в доцільній офірі,
У серці молитву несла.
Благеньке те дрантя - накидка на шкірі,
Сочилася кров - не вода.
У солоді муки тривоги розлуки
І чаша Ґрааля, візьми.
Юродивий чує та волю гартує
І спати ляга, де зірки.
І Всесвіт мінливий його огортає -
Не в славу дзвінкі мідяки.
І жайвір не все його зранку стрічає
Та він не бере те взнаки.
І кожен з них має по своїй же вірі -
Вогонь, що до кості пече.
Як втомлені стануть нараз відпочити -
Відчують підтримку, плече.
03.08.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2015
автор: Валентина Ланевич