А човен пливе собі по воді,
Пливе мимоволі у рідні краї,
Крізь хвилі бурхливі й потужні вітри –
Все, що залишилось до берега йти.
А човен пливе крізь тумани густі,
Повз хвилі- цунамі і воронки морські,
Долаючи страх й невідомі світи,
Човен пливе вже невідомо куди..
Хоча невеликий, та човен міцний,
Його екіпаж не зовсім простий:
Досвід, відвага і оптимізм,
Самовіддача, а не егоїзм.
Човен пливе, а навколо лиш тьма,
Все і усіх поглинає вона,
Віру не втратив лише капітан,
Човну і команді пропасти не дав.
Човен пливе і хтось крикнув:"Земля!"
А на землі всіх чекає сім'я.
Човен пливе і близький до мети,
Він шлях здолав, а здолаєш шлях ти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597475
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2015
автор: sk8ter-boyy