Померти не страшно. Поста́ріти – ось що лякає.
Старість – неестетична, а часом і просто потворна:
Обличчя, мов печене яблуко, груди обвислі…
Зміни невпинні і незворотні спостерігати –
Справжнє випробування.
Мудрості! Мудрості й світла духовного!
Мудрості не перейматися тим, що не в силі змінити;
Світла – щоб шлях до Небес і для інших вказало,
Й кидало відблиск на цю недоладну храми́ну,
Що душу безсмертну і юну так міцно у собі тримає.
…І хто буде твердить, що світ цей – гармонії повен,
А людина – творіння вінець?
Старість усе заперечить…
2015-07-24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597541
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2015
автор: Анно Доміні