Наперекір буттю природи,
Приймають в нас чергові роди.
Зібралась в Мінську шантр.па,
Цапюга , бик, стара шкапа...
Як завше борзо і галопом,
Хохлів спасають від потопу.
Дебелі в.плодки з борделі,
Віддать Широкіно велєлі...
Лукава тішиться гопота,
Така їх підлая робота,.
Вдягають знову постоли…
Це скільки раз нас вже здали?
Цілує матінка Європа,
Вчергове Путіна у ж.пу.
Непевні дні її й діла,
Коли під Путіна лягла…
Як воша сіла на зал.пу,
Й цілуєш Путіна у д.пу.
А дуп. там на пів стола,
У двоголового орла.
Яка ж ти бл.дь… стара Європа.
Невже не жалько тобі лоба?
Чекай ввіллють з Орди ск.ти,
Тобі у скляночку води…
Іще не пізно, схаменись,
До нас лукава повернись.
Повітря може… й не вдихнеш,
Допоки там, десь позіхнеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597547
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.08.2015
автор: Дід Миколай