Якщо піду у далечінь і не вернуся,
Якщо повішуся чи застрілюся,
Любов у цьому прошу не винити я.
Ні друзі не причетні, ні сім'я.
Це винна дурість, що людьми керує
І на кроці кожному мене чатує.
Та не одна вона. Ще є суспільство...
Обкрадене, оббріхане, тупе,
Яке не бачить зла, нечесності, злодійства,
А жде пришестя другого лише.
І бюрократія, й політика давили,
Усе гнобило, скільки знаю літ.
Людською кров'ю руки вже умили...
А в моїй смерті звинувадьте світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597562
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.08.2015
автор: smth