Нас двоє
І в цьому наскрі́зь нелогічному світі
Ми зможемо стати більшим, ніж просто люди
А всі слова заплутані в вухах і вітрі
Пробачим
Відпустим
Погубимо і забудем
Ти навіть не уявляєш, якими ми будем…
Писатимем вранці записки і списки справ
Я все вже придумала вранці
Коли ти ще спав
Коли затуляла шторами перші промені
Дивилась на тебе і думала «боже, за що мені?
За що ти мені його дав?
Люди виносять з вогню немовлят
Роздають пожертви
А ти їм не даєш ні мільйонної долі такого блаженства»
І в цьому місті, яке досипає останні сни
Серед цього хаосу
Серед цієї війни
Є дещо більше, ніж люди
Є вічність
Є щастя
Є Ми
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597566
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.08.2015
автор: Ірина Гнатюк