***
Жінко у сукні з відтінками кольору амаранту!
Легко ступаєш, так само спілкуєшся легко.
Йдеш понад Бугом, який у граніті — що діаманти...
Грації сповнена, ніби — гречанка із глеком.
Вся ти заглиблена в себе, притихла і зосереджена.
Лагідність теплими плесами вірно плюскоче.
Все, що ти бачиш, душею торкаєш неупереджено —
житиме вічно, буятиме, замироточить.
Наче сонця твої стегна, розкішні, — звабні тим паче.
Вся твоя постать — для Рембрандта , сутність — по Канту.
Вранці готуєш сніданки, чи ланчі...Хто в тобі плаче?
Та, що кохає, палає, мов цвіт амаранту!
*амарант — квітка, рослина з родини щирицевих
липень 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597610
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2015
автор: Надія Позняк