І я, і доля маємо по полю
на волі, незалежно від братів,
і вже не спокушають інші ролі,
які в далекій юності хотів.
Мені й одному сіється і жнеться,
якщо воно воістину своє.
А необхідне Господом дається,
як суще і небесне житіє.
Іду у осінь, розправляю плечі
і хай минуле дивиться здаля,
які залишу луки і поля,
які літа, недавно молодечі
лягають на похилі і старечі,
аби сильніше обняла земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597663
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2015
автор: I.Teрен