Вірші не пишуться. Поруч тебе нема.
Хоча, як по правді, тебе й не було ніколи.
Летіла, не йшла, та мене обігнала зима
Бо зранила крила я вщент об твої частоколи.
Ти знаєш, коли я лягаю у постіль одна,
Вона в себе всотує всеньке моє тепло.
Цілується в очі тиша і крадькома
Пише на пальцях хною: "Його не було"
Не посміхаюсь. На те - мінус сто причин
Всі твої птахи - насправді крикливі ворони,
Що нас водили між тисяч тупих гільйотин
І розвели без прощання по різні сторони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2015
автор: Дивна