Олександр Блок «Скіфи»
Да, скифы мы - документальный фильм
[youtube]https://youtu.be/8tWFIb5W_R4[/youtube]
Так звучит оригинал
[youtube]https://youtu.be/OwxBY1W2Z3g[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/I_xGCgzE1bQ[/youtube]
«Панмонголизм ! Хоть имя дико,
Но мне ласкает слух оно…»
Владимир Соловьёв
Мільйони – вас! Ми ж – всюди! Всюди – ми!
То ж спробуйте посперечатись з нами!
Так! Скіфи – ми! Так! Азіати – ми!
З розкосими й жадібними очами!
Для вас – віки, для нас – єдиний час.
Ми наче ті слухняні всі холопи.
Держали щит між двох ворожих рас
Монголів та Європи!
Віки, Ваш горн старий кувався у віках,
Та так гримів – сильніш за глас лавини,
Й казково диким став для всіх вас крах
І Лісабону, і Мессіни!
Ви сотні років озирали Схід,
Все накопичували і знання і перли…
Ви, сміючись у очі, готувалися в похід,
І наставляли зброю, щоб нас зжерти!
І ось вже й строк! Крилами б’є біда,
І кожен день всі суперечки множить.
І вже гряде той день, коли не буде і сліда,
Від ваших Пестумів, так бути може!
О, світ старий! До поки ти не зник,
І себе пестиш й забавляєш знову,
Спинись, як мудро то зробив Едіп
Поперед Сфінксом із завданням загадковим!
Росія – Сфінкс! То - розпач та екстаз,
Залитий чорною, як дьоготь кров’ю!
Вона все дивиться, і дивиться на вас
З ненавистю, що змішана з любов’ю!..
Любити так усіх, як покохала наша кров,
Ніхто із вас уже ніколи так не любить!
Позабували ви, що в світі є любов,
Яка й запалює, і губить!
Ми любим все – як цифри ген ростуть,
Й дарунки божого видіння,
Нам зрозуміло все – і галлів гостра суть,
Й німецький неяскравий геній…
Ми пам’ятаєм все – паризьких вулиць ад,
Й венеціанські прохолоди,
Садів лимонних із далека аромат,
І Кельн, з його народом…
Ми любим плоть – і колір, … та і смак!
Й задушливий смертельний плоті запах…
Тож, винуваті ми, скелет вам розламав,
В важких і ніжних своїх лапах?
Ми звикли, що пришпоривши коней,
Коней, що гралися так мило,
Ламати коням їх важкі хребти,
Й рабинь приборкувати силою…
Прийдіть до нас! Від всіх війни жахіть
Прийдіть, щоб вас могли обняти…
Бо поки ще не пізно, меч без діла залишить
Товариші! Ми ж з вами браття!
А якщо ж ні – то нам немає що втрачать
І нам відомо віроломство!
Віки, віки – нас будуть проклинать,
Все хворе пізнє неподобство!
Ми широко по хащам та лісам
Перед Європою, що так ще дуже гожа,
Розступимось! І повернувшись, станем вам
Своєю азіатистою рожею!
Ідіть усі, приходьте на Урал!
Ми підготуємо для вас і місце бою
Сталевих монстрів, там де грає інтеграл
Із дикою монгольською ордою!
Але самі ми вам тепер уже не щит,
Віднині в бій не вступимо самі ми.
Подивимось, як смертоносний бій кипить,
Вузенькими своїми ми очима!
Ми не здригнемося й коли здичілий гун
В кишенях трупів стане лазить,
Палить міста, в церкви зганять табун,
І братське м'ясо білих жарить!..
В останній раз – старий світ, схаменись!
На братнє свято праці й миру,
В останній раз, щоби навіки розійтись,
Скликає варварськая ліра!
03 серпня 2015
*****
Александр Блок
СКИФЫ
Панмонголизм! Хоть имя дико,
Но нам ласкает слух оно...
Владимир Соловьев
Мильоны — вас. Нас — тьмы, и тьмы, и тьмы.
Попробуйте, сразитесь с нами!
Да, Скифы — мы! Да, азиаты — мы, —
С раскосыми и жадными очами!
Для вас — века, для нас — единый час.
Мы, как послушные холопы,
Держали щит меж двух враждебных рас —
Монголов и Европы!
Века, века ваш старый горн ковал
И заглушал грома лавины,
И дикой сказкой был для вас провал
И Лиссабона и Мессины!
Вы сотни лет глядели на Восток,
Копя и плавя наши перлы,
И вы, глумясь, считали только срок,
Когда наставить пушек жерла!
Вот — срок настал. Крылами бьет беда,
И каждый день обиды множит,
И день придет — не будет и следа
От ваших Пестумов, быть может!
О, старый мир! Пока ты не погиб,
Пока томишься мукой сладкой,
Остановись, премудрый, как Эдип,
Пред Сфинксом с древнею загадкой!..
Россия — Сфинкс. Ликуя и скорбя,
И обливаясь черной кровью,
Она глядит, глядит, глядит в тебя,
И с ненавистью, и с любовью!..
Да, так любить, как любит наша кровь,
Никто из вас давно не любит!
Забыли вы, что в мире есть любовь,
Которая и жжет, и губит!
Мы любим все — и жар холодных числ,
И дар божественных видений,
Нам внятно все — и острый галльский смысл,
И сумрачный германский гений...
Мы помним все — парижских улиц ад,
И венецьянские прохлады,
Лимонных рощ далекий аромат,
И Кельна дымные громады...
Мы любим плоть — и вкус ее, и цвет,
И душный, смертный плоти запах...
Виновны ль мы, коль хрустнет ваш скелет
В тяжелых, нежных наших лапах?
Привыкли мы, хватая под уздцы
Играющих коней ретивых,
Ломать коням тяжелые крестцы,
И усмирять рабынь строптивых...
Придите к нам! От ужасов войны
Придите в мирные объятья!
Пока не поздно — старый меч в ножны,
Товарищи! Мы станем — братья!
А если нет, — нам нечего терять,
И нам доступно вероломство!
Века, века — вас будет проклинать
Больное, позднее потомство!
Мы широко по дебрям и лесам
Перед Европою пригожей
Расступимся! Мы обернемся к вам
Своею азиатской рожей!
Идите все, идите на Урал!
Мы очищаем место бою
Стальных машин, где дышит интеграл,
С монгольской дикою ордою!
Но сами мы — отныне — вам — не щит,
Отныне в бой не вступим сами!
Мы поглядим, как смертный бой кипит,
Своими узкими глазами!
Не сдвинемся, когда свирепый Гунн
В карманах трупов будет шарить,
Жечь города, и в церковь гнать табун,
И мясо белых братьев жарить!..
В последний раз — опомнись, старый мир!
На братский пир труда и мира,
В последний раз — на светлый братский пир
Сзывает варварская лира!
30 января 1918
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597781
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.08.2015
автор: Володимир Туленко