Тримала в руках іграшкового ведмедика моєї сестри
І я подумав : ось,ось та зірка,яка світитиме мені вічно,
Яка впала для мене згори,
Щоб навчити мене бути ніжним.
Але все це отрута і фальш
І зривати плоди поспішив я
Адже все це був лише транш
Її короткочасного довір*я.
Стискала в руках іграшкового ведмедика моєї сестри
І я бачив у ній дещо більше,
Аніж будні рутину і сни
І ставало мені все ясніше.
Але все це отрута і фальш
І зривав я плоди помилково.
Моя віра - черговий міраж
Що зникає в обіймах ранкових.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2015
автор: Той,що воює з вітряками