Загаси об мене сотий недопалок,
Щоб увесь Північ обізвав мене смертною.
Бий словесним холодом вздовж, бий впоперек.
Я тікаю від тебе плацкартами, картами, нетрями...
Випивай за моє здоров'я інколи,
А то я уже п'яна твоїми "ввечері".
Обклади на старості себе грілками.
Бажаю не знати натиску самозречення.
Я вкотре чую запах твоєї шиї.
Я б натягнула стерильну маску.
За що холодно? Чому так "криє"?
Тобою так обпікаюсь, наче цілую праску.
Зараз б побити об тебе посуд.
Не згадати на ніч, не побачити в сні.
Та я заплітаю емоції в сиву косу.
Та я, завдяки тобі, зростаю лиш чорні пні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597816
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2015
автор: Луноокая