Він підняв свої важкі від втоми очі до неба
і тихо промовив:
"Що тобі у біса від мене треба?
Чого ти хочеш від мене у цьому житті,
чому я замість хмар завжди рахую дні?
За що мені стільки в житті перешкод,
який я порушив священний код?
Від чого на мене завжди падає хрест,
чому я завжди тримаюсь як той Брест?
Що саме накоїв я тобі у тому житті,
скількох я убив доньок, синів й братів?
Скількох я поклав в труну і скількох втопив,
за що я відплачую тобі і скільки ще не заплатив?
У котре дивлюсь я на тебе з землі,
щоразу ти ближче здаєшся мені,
щоразу ти тиск підіймаєш так,
що стискаються зуби й німіє до сліз кулак.
Щоразу зненацька у прірву,
земля з під ніг.
Я мав би вже звикнути
та все сподіваюсь що анулював кредит.
І в кожному кроці я бачу тебе у пітьмі,
як ти посміхаючись дивишся в спину мені,
як ти сподіваєшся вирвати мій хребет,
як ти зажди хочеш ввірватись у мій намет.
Я бачу як зранку ти дивишся у вікно,
Я бачу майструєш мені трунове сукно,
і я відчуваю твій подих у кожному своєму дні,
скажи мені, що я такого зробив тобі?"
Він лишень сидів як сидять усі,
хто чекає відповідь у пітьмі,
Хто має у п'ятках розбите скло,
І ось чує голоc, зникає з повітря тепло.
"Ти занадто чесно живеш і занадто багато чекаєш,
Такі як ти випадково у світ потрапляють,
Такі як ти це помилка серед людей.
А хочеш відверто?
Ти мав ще тоді у лікарні померти.
Ти - занадто багато несеш у світ,
Не любиш ланцюг і не любиш гніт,
Не любиш що я вкарбував в граніт,
Ти хочеш залишити у часі слід.
Таких як ти я вже прибираю давно,
Майстерно засвоїв це ремесло,
Тому і немає більше на світі тих,
Хто хоче дійсно спинити кругообіг лих.
Я всіх прибирав хто занадто про все голосив,
Де було багато я цілі міста зносив,
Я навіть країни топив у крові,
Щоби тримати усіх на темному дні.
Такі як ти несуть у цей світ не те,
Що радує, або навіть тішить мене,
Такі як ти не будуть на світі жити,
А лише як ти, хитаючись світом ходити."
© Ростислав Бруклін
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597840
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 05.08.2015
автор: Ростислав Бруклін