Чи кажеш їй, що любиш, прямо в очі?
Чи кажеш так, як кажеш це мені?
Думки такі... Від ночі і до ночі...
Це важко... Як босоніж по стерні.
Чи кажеш ці слова отак, на вушко?
Чи знає ніжність подиху твого?
Чи ляжеш поруч на одну подушку,
щоб вранці так прокинутись удвох?
Чи ніжно так цілуєш, обіймаєш?
Все!!! Не питаю!!! Справа не моя...
Я просто хочу знать, чи відчуваєш,
ти зміни в курсі свого корабля.
Бо в мене шкереберть все, все у прірву.
Чи помиляюсь.... Все може навпаки?
Створити я змогла страшну цю вирву,
щоб все змінити - раз і на віки!!
Не знаєш згубиш де, де краще знайдеш.
Та я все повертаюся до слів:
чи саме ту у снах своїх ти бачиш?
Все саме так? Чи ти цього хотів?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2015
автор: Юлія Сніжна