Чи були ми з тобою щасливі,
Чи лише були ми прив’язані…
Після розлуки стало тужливо,
Стільки лишилось не сказано.
В літній вечір спокійна мелодія,
Сидиш біля того кафе.
Підійшла, поклала долоню я,
На твоє мужнє плече.
Здивувався, всміхнувся, обняв,
Я присіла, замовила кави.
«Радісно бачить», - сказав,
Було видно, що ти не лукавив.
Й полилася розмова п’янка,
Відвертість обох охопила.
Вино долило кип’ятка,
Здається щось оживило.
Розмова добігла кінця,
Йти чомусь не хотілось.
Якогось, напевно б, слівця,
Ніч…Чим би скінчилась?
Дзвінок в моїм телефоні:
«Люба, ти де? Я хвилююсь!».
«Чекай мене на пероні,
Я іду, лише нафарбуюсь».
Чи були ми з тобою щасливі,
Чи лише були ми прив’язані…
Після розлуки стало тужливо,
Стільки лишилось не сказано.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597967
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2015
автор: Олена Бобрик