Ти, мабуть, маєш власний universal код,
блокуєш антивірус, вводиш нові дії,
і програмуєш ціль - отримання насолод,
всі принципи ти ставиш в статус "амнезії".
І кожен рух, і кожен дотик солодкавих губ
відлунням котиться десь всередині
і хочеться казати: "не відпускай, ще приголуб"
бо як відкинеш все убік, здається: ми - єдині.
Ти запустив процес і чужорідні віруси жеруть
останній сором і останній уцілілий елемент,
спасіння: у морський карантин хай собі ідуть,
а всі думки хай заглушує новий акомпонемент.
21.07.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598013
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2015
автор: Та, що живе...