Тримаєш мене в долонях,
Як пташку в неволі в полоні,
Як пташку у клітці без стін,
Щоб в'язню не встати з колін.
Приходиш до мене ночами,
Приходиш думками та снами,
Приносиш свій дзвін і свій спів,
Щоб дурню не встати з колін.
І стрічку шовкову, як ланці,
Що звились довкола у танці,
Довкола моєї горлянки
Тримаєш на відстані слів.
Так міцно стискаєш ті пута,
Довкола отрута, отрута!
Ні шагу не можу без болі,
На те була чиясь воля...
І місяць по кімнаті,
Не дасть мені збрехати,
Що вкотре не можу спати,
Бо ти увісні...
Тримаєш і мучиш,
Кричу - та ти не чуєш!
Ні далі ні ближче,
Душа, як попелище...
Як голий, що на морозі,
Очей твоїх в облозі,
Завершить би цей спів,
Бо сил нема, - нема слів.
Тримаєш так ніжно в долонях,
Як пташку у вольнім полоні,
На відстані палких слів,
Сумний пташиний той спів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2015
автор: К.Шепот