Київ. Варіація української ночі.
Дурманить рожева акація і матіола.
Інтригують щасливо тихі зойки жіночі.
Немов янгол мені крилами щось каже спроквола.
Звично думкою і чуттями пливу повз дерева.
Оминаю замріяні закохані пари.
Пішла від мене, сховалась моя королева -
Тільки її сліди тримають міські тротуари.
Соловейка нема в кам'яних замріяних монстрах.
То вона і полетіла до нього за місто?
І в цю ніч втопила мене в одинокості чарах?
У місячне сяйво закину моє намисто.
Прикро: я так ретельно збирав чарівні дукати!
Дукачами мріяв груди її прикрашати!
Ниць! Пора вже себе з полону у Сон визволяти!
А раптом вона прилетить до мене в Карпати!
06.08.2015
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598126
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2015
автор: Левчишин Віктор